Підручники для школи
 

Управління освіти та культури Берегівської міської ради

 

На допомогу вчителю

 

 

 

 

Гіперактивна дитина в школі: стратегії корекції поведінки та академічної успішності

Юлія Олександрівна Замазій, викладач кафедри валеологічної та інклюзивної освіти Харківської академії неперервної освіти

 

Напевне, у кожній групі дитячого садку, в кожному класі зустрічаються діти, яким важко довго сидіти на одному місці, мовчати, підкорятися інструкціям. Вони створюють додаткові труднощі в роботі вихователям і вчителям, тому що дуже рухомі, запальні, дратівливі та безвідповідальні. Гіперактивні діти часто зачіпають і впускають різні предмети, штовхають однолітків, створюючи конфліктні ситуації. Вони часто ображаються, але про свої образи швидко забувають. Такі діти, як правило, не можуть зосередитися на одному предметі більш-менш тривалий час, не здатні завершити виконання поставленої задачі, недбалі в її виконанні. Продуктивність виконання завдання звичайно низька. Часто наголошується підвищена стомлюваність. Розумова діяльність дітей з синдромом дефіциту уваги, гіперактивністю (СДУГ) характеризуються циклічністю: вони можуть продуктивно працювати протягом 5–15 хвилин, після чого їх мозок «відпочиває» 3–7 хвилин, накопичуючи необхідну енергію для подальшої роботи. Стан стомлення супроводжується безпричинним роздратуванням, плаксивістю, істериками. Можуть спостерігатися порушення просторової координації, що виявляються в руховій незручності, незграбності.

Відомий американський психолог В.Оклендер так характеризує цих дітей: «гіперактивній дитині важко сидіти, вона метушлива, багато рухається, вертиться на місці, іноді надмірно говірка, може дратувати манерою своєї поведінки. Часто в неї погана координація або недостатній м’язовий контроль. Вона незграбна, упускає або ламає речі, розливає молоко. Такій дитині важко контролювати свою увагу, вона легко відволікається, часто задає безліч питань, але рідко очікує  на відповіді».

Гіперактивна дитина постійно імпульсивна, постійно активна (і вдома, і в школі, на дитячому майданчику, серед незнайомих людей тощо), характер рухів у неї гарячковий, безладний. Така дитина часто є джерелом різноманітних конфліктів, бійок і просто непорозумінь.

Гіперактивні діти звертають на себе увагу з перших днів життя. Вони погано сплять, надмірно чутливі до зовнішніх подразників (світла, шуму, температури, запахів), мають підвищений м’язовий тонус. У середньому дошкільному віці вони неспроможні дослухати казку, довести справу до кінця. Їх інтереси поверхневі й нетривалі, їх не цікавить суть будь-якого явища, їхні дії  спонтанні, безладні, а ігри галасливі. Такі діти ніколи не замислюються над наслідками своїх учинків, не звертають уваги на стан рідних людей. Вони часто егоїстичні, демонстративні й вимогливі, що призводить до постійних конфліктів і розвитку в них агресивності. Такі діти легко йдуть на контакт, іноді зловживаючи терплячістю оточуючих, дуже балакучі.

Мабуть, кожному вихователю і вчителю знайомий цей портрет.

 

Найпоширеніші міфи про СДУГ:

  • СДУГ є штучно створеною проблемою, яка не вимагає жодних терапевтичних втручань;
  • СДУГ є наслідком поганого виховання з боку батьків;
  • СДУГ є проявом вродженої поганої вдачі дитини, яку неможливо змінити;
  • діти із СДУГ виростають «психопатами» і злочинцями;
  • СДУГ є виключно дитячим розладом, дитина його «переростає»;
  • СДУГ зустрічається виключно в хлопців.

Підхід до лікування гіперактивної дитини та її адаптації в колективі повинен бути комплексним. Ось тут і приходять на допомогу вихователь, психолог, учитель, які, працюючи в тісному контакті з батьками, можуть навчити дитину ефективних способів спілкування з однолітками та дорослими.

 

Особливості прояву СДУГ у молодших школярів

Поведінкові проблеми гіперактивної дитини проявляються з перших років життя, але в більшості випадків до досягнення старшого дошкільного або молодшого шкільного віку їх списують на особливості темпераменту або неналежне виховання дитини. Під час навчання ж розлади розвитку цієї категорії дітей дедалі важче ігнорувати.

Три основні проблеми при СДУГ – це:

- дефіцит уваги;

- імпульсивність;

- надмірна моторна активність, рухливість.

Імпульсивність і гіперактивність дітей із СДУГ проявляються в безперервній надмірній руховій активності, неспроможності довго всидіти на одному місці, коли від них цього вимагають. Такі діти багато говорять, переривають розмову інших, недоречно втручаються у діалог оточуючих, проявляють нетерпіння, коли треба чогось чекати (наприклад, своєї черги у грі), діють, не замислюючись про наслідки та незважаючи на правила. Імпульсивність і надмірна активність не сприяють продуктивній успішності учня, але найбільші академічні труднощі спричинені саме неуважністю, яка проявляється таким чином.

При читанні:

  • втрачає місце в тексті під час читання;
  • не може залишатися сфокусованим на тому, що читає (особливо, коли текст важкий, довгий або нудний); як наслідок, пропускає слова, деталі, розуміння прочитаного епізодичне;
  • забуває прочитане та потребує перечитувати текст знову й знову.

Під час виконання письмових завдань:

  • труднощі з плануванням і організацією письмового завдання;
  • відсутність систематичного виконання письмових вправ;
  • мінімальна продуктивність під час виконання письмових завдань;
  • повільніша у два – три рази швидкість виконання письмових завдань;
  • велика кількість механічних помилок під час написання (як результат неуважності до деталей).

У математиці:

  • велика кількість помилок при обчислюванні через неуважність до математичних знаків: «+», «–»;
  • низька продуктивність при вирішенні задач та прикладів через неспроможність сконцентруватися та розглянути всі аспекти задачі або зробити всі кроки послідовно під час розв’язування математичного прикладу.

Навчання дітей з СДУГ: основні труднощі та шляхи їх подолання

Стратегії діяльності вчителя, скеровані на покращення успішності дитини з ГРДУ, пов’язані з використанням усього спектра засобів корекції уваги та поведінки учня.

Читання

Приблизно 25 – 60% дітей із СДУГ мають розлад навичок читання, відомий як дислексія. В учнів із дислексією можуть спостерігатися порушення інших структурних компонентів мовлення – письма, усного мовлення.

Як покращити результати читання (практичні поради)

  • Близько 50% труднощів у читанні можна уникнути, якщо діти проходять належну підготовку в дитячому садку та відвідують підготовче навчання в школі.
  • Багато дітей мають труднощі з ідентифікацією звуків, тому необхідно використовувати фонетичні вправи.
  • Для молодших школярів доцільно використовувати великі яскраві букви, багато наочності.
  • У деяких випадках, особливо при підготовці до школи, корисною може також бути методика глобального читання, коли діти запам’ятовують цілі слова. Для деяких дітей, особливо з мозаїчним (нерівномірним) типом розвитку, вона є дуже дієвою, але це все індивідуально.
  • Під час читання, як і під час іншої діяльності, дитину з СДУГ краще посадити серед успішних спокійних учнів.
  • Використовуйте кількаразове повторення прочитаних слів.
  • Ефективним є хорове відпрацювання нових слів.
  • Під час опанування навичок читання поступово на перший план виходить розуміння прочитаного та швидкість читання; на цьому етапі добре давати дитині перечитувати невеличкі відрізки тексту та пропонувати запитання за змістом.
  • Краще використовувати тексти, поділені на окремі частини; доцільно повертатися до змісту тексту протягом кількох уроків.
  • На всіх етапах навчання корисним є використання текстів для читання, у яких наявний попередньо вивчений лексичний та змістовий матеріал.
  • Заохочуйте учнів використовувати свою уяву: запропонуйте їм уявити те, що вони читають.
  • Задайте ключове запитання, відповідь на яке вони мають знайти протягом читання.
  • Напишіть план, основні ідеї тексту на дошці, попросіть учнів знайти в тексті та зачитати речення, які ілюструють ці ідеї.
  • Можна поділити текст на частинки й розподілити їх між групою учнів. Дайте час на вивчення тексту та попросіть прокоментувати в групі події за заздалегідь складеним планом. Це мотивує учнів до запам’ятовування й ретельної роботи, оскільки вони несуть відповідальність не лише за себе, а за всю групу.
  • Використовуйте техніки кооперативного навчання, дайте дитині напарника для читання; попросіть учнів прочитати текст, потім задати одне одному питання щодо прочитаного.
  • Використовуйте інтерактивні технології, рольові ігри за мотивами прочитаного тощо.
  • Дозвольте дитині, яка має труднощі, прочитати текст пошепки – це підвищить якість засвоєння матеріалу.
  • Учіть розрізняти головну ідею та другорядні деталі тексту.
  • Після читання проведіть детальний аналіз тексту й обов’язково попросіть учнів зробити висновки.

Це лише частина засобів, які можуть бути використані для покращення навичок читання. Кожен учитель, що стикається з проблемою навчання та розвитку продуктивного читання, має безліч своїх маленьких «хитрощів», власних напрацювань, унікальних ідей.

Писемне мовлення

У дітей із СДУГ дуже часто діагностують дисграфію (порушення писемного мовлення) або труднощі в оволодінні навичками письма. Почерк у таких дітей часто буває нерозбірливий, виконання завдань неакуратне. Через неспроможність концентруватися довший час діти з СДУГ також часто не в змозі вкластися в часові рамки під час виконання завдання. Вони також мають проблеми з правописом – роблять безліч помилок через неуважність, виконують завдання несистематично, часто не доводять роботу до кінця.

Як покращити письмові навички (практичні поради)

  • Організуйте робоче місце дитини (письмові вправи повинні виконуватися в тихому, затишному приміщенні).
  • Установіть часові рамки виконання завдання, активно використовуйте систему заохочень для досягнення продуктивності при виконанні письмового завдання.
  • Виконуйте цікаві вправи, які пов’язані з написанням складних слів. Наприклад, поділіть слово на склади, щоб діти вимовляли їх по черзі. Учень сам визначає наступного учасника. Це лише один із прийомів.
  • Складіть словничок складних слів, щоб діти переглядали та прописували деякі з цих слів регулярно.
  • Повторюйте написання найважчих для засвоєння слів і виразів. Доцільно виділити місце на дошці з цими словами, записаними великими кольоровими буквами, та залишити їх на певний період, поки діти не засвоять правопис.
  • Організуйте чітку діяльність учнів; вони повинні знати, коли протягом уроку виконуватимуть письмові вправи (доцільніше в середині уроку).
  • Зменшуйте обсяг завдання для гіперактивної дитини (за потреби).
  • Корегуйте кількість письмового домашнього завдання для гіперактивної дитини відповідно до її можливостей.

Математика

Математика – наука точна, отже, помилки помітні одразу. Діти з СДУГ часто при обчислюванні математичних прикладів помиляються в знаках, і тому отримують неправильний результат. При розв’язуванні задач гіперактивним дітям важко сконцентруватися та довести справу до кінця; вони дуже швидко забувають умову завдання, тому в них часто бувають труднощі з математикою. Скоро пробіли в навчанні стають все більш помітними, і діти з СДУГ у результаті зараховуються до категорії учнів неуспішних із математики. Як покращити успішність із математики (практичні поради)

  • Використовуйте наочні матеріали, палички, кубики, рахівниці, елементи матеріалів за методикою М. Монтессорі (яка, до речі, дуже дієва саме для навчання математики).
  • Подавайте навчальний матеріал та завдання, використовуючи приклади й ситуації з реального життя (наприклад: розділити пакунок, у якому 42 печива на 8 дітей, дорівнює 5 кожному та 2 залишаться).
  • Проводьте аналогії з якимись сталими величинами, наприклад, чотири чверті (по 25 коп.) складають гривню.
  • Учіть дітей робити записи в процесі виконання роботи, малювати графіки, діаграми тощо; це допомагає зафіксувати проміжний результат у виконанні завдання.
  • Використання калькуляторів для перевірки також може бути корисним.
  • Використовуйте уяву та асоціації дитини для запам’ятовування фактів, кроків у вирішенні завдань і математичного лексикону.
  • Можна використовувати маленькі віршики, пісеньки для запам’ятовування (наприклад, таблички множення).
  • Попросіть дітей носити з собою таблички з математичними правилами та прикладами до них.
  • Практикуйте постійне коротке повторення вже вивчених правил.
  • Давайте можливість учневі змагатися з самим собою, а не з іншими у виконанні завдань; заведіть картку, на якій будете фіксувати прогрес учня; не показуйте її класу. Ця техніка може бути доволі мотивуючою.
  • Повертайтеся до основних моментів уже вивченого матеріалу знову й знову.

 

Універсальні поради педагогам,

які працюють з гіперактивною дитиною

1. Співпрацюйте з батьками дитини. Якщо ви бачите труднощі дитини, не шукайте винних. Намагайтеся налагодити контакт із батьками дитини. Спробуйте переконати їх у тому, що дитина повинна бути обстежена. Скеруйте до відповідних фахівців, адже вчитель може тільки запідозрити розлад, але не поставити діагноз.

2. Співпрацюйте з командою шкільних фахівців, зверніться до психолога та соціального педагога. Вимагайте сприяння адміністрації навчального закладу у справі допомоги та реабілітації дитини. Ви не повинні боятися просити допомоги. Важливо розуміти свої межі й не покладати всю роботу тільки на себе. А якщо у вашому класі декілька дітей з СДУГ, ви навряд чи дасте собі раду самотужки.

3. Намагайтеся сприймати дитину такою, якою вона є. Зрозумійте, що не можна повністю змінити когось, що вчитель повинен сприймати всіх дітей, незалежно від їх вад чи чеснот; будьте гнучкими. Пам’ятайте, що саме ви формуєте дитячий колектив і саме від вас залежатиме, яким він буде.

4. Усвідомте, що СДУГ не є синонімом порушення інтелектуального розвитку. Діти з СДУГ можуть мати будь-який рівень інтелекту. Серед них багато обдарованих. Звичайно, розлад обмежує навчальні досягнення, але деколи ці діти є більш творчими, здатними подивитися на оточуючу дійсність під нестандартним кутом. Їм також притаманна наполегливість у досягненні своїх цілей, отже, за відповідної допомоги вони можуть досягти в житті дуже багато.

5. Психологи помітили: чим більше драматичним, експресивним, театральним є педагог, тим легше він справляється з проблемами гіперактивної дитини, яку цікавить усе несподіване, нове. Незвичайність поведінки педагога змінює психологічний настрій дитини, допомагає переключити її увагу на потрібний предмет.

6. Пам’ятайте: немає холоднокровності – немає переваги! Оскільки гіперактивна дитина дуже імпульсивна, її несподівана дія, яка іноді має навіть провокаційний характер, може викликати занадто емоційну реакцію дорослого. У будь-якій ситуації залишайтеся спокійними. Перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, зупиніться на кілька секунд (наприклад, порахуйте до десяти). І тоді, уникнувши емоційнго спалаху, ви уникнете й почуття провини за прояв своєї слабкості, зможете краще зрозуміти дитину, яка так потребує вашої підтримки.

7. Розвивайте творчі здібності дитини. Заохочуйте дитину бути творчою, давайте їй роботу, яка відповідає її смакам і бажанням. За необхідності зменшуйте навантаження нецікавою для дитини діяльністю.

8. Піклуйтеся про здорову самооцінку учня з СДУГ. Здорова самооцінка необхідна будь-якій людині. Гіперактивні діти, як ніхто, прагнуть миттєвих заохочень, тому частіше хваліть їх, але заслужено. Стимулюйте бажання працювати навіть у випадках, коли результат не відповідає вашим очікуванням.

9. Забезпечте зворотний зв’язок у навчанні дитини. Діти з СДУГ потребують постійної уваги та зворотного зв’язку з боку вчителя. Покажіть, що ви цікавитеся діяльністю дитини. Постійно давайте оцінку діям дитини, це буде мотивувати її до послідовної діяльності.

10. Організуйте навколишнє середовище відповідним чином. Середовище в класі повинно бути організоване таким чином, щоб дитині було комфортно, затишно, безпечно. Мінімізуйте сторонні подразники, посадіть дитину, по можливості, ближче до себе, щоб краще контролювати її поведінку.

11. Забезпечте візуальні нагадування. Оскільки гіперактивним дітям буває важко зосередитися та втримувати увагу, облаштуйте середовище таким чином, щоби скрізь були підказки та нагадування (починаючи від правил поведінки в класі, закінчуючи наклейками на парті та записами в щоденнику про те, що і коли слід зробити).

12. Будьте послідовними та гнучкими у своїх вимогах. Щоб досягти успіхів у роботі з дітьми, необхідна послідовність. Гіперактивна дитина потребує її особливо, оскільки вона має схильність до неорганізованої поведінки сама по собі. Але важливою є також і гнучкість, деколи доцільно зменшити навантаження та навіть проігнорувати не зовсім прийнятну поведінку в окремих випадках.

13. Забезпечте постійний зв’язок «школа – дім». Педагогічні втручання будуть повноцінними й ефективними, коли є постійний зв’язок із батьками дитини. Батьки допомагають контролювати поведінку й успішність. Також домашні програми з корекції поведінки є більш дієвими, коли шкільні досягнення та невдачі отримують оцінку вдома.

14. Використовуйте творчий підхід до планування та проведення уроків. Утримати увагу гіперактивних дітей набагато легше, коли діяльність є цікавою для них. Тому намагайтеся протягом уроку часто змінювати види навчальної діяльності, готуйтеся ретельно. Уникайте нудних довгих завдань, намагайтеся здивувати, зацікавити дітей.

15. Шукайте шляхи підвищення навчальної мотивації. Використовуйте інтерактивні методики, оскільки це наближує вчителя до учня; будьте артистичні, оскільки вчитель, як актор, повинен бути популярним, улюбленим. Намагайтеся знайти індивідуальні заохочення, які будуть вагомими для кожної конкретної дитини.

16. Зробіть навчальний процес структурованим і передбачуваним. Сталий режим і чітка структура занять є необхідними при навчанні всіх, особливо дітей молодшого віку. Гіперактивні діти потребують цього обов’язково. Тому плануйте заняття й діяльність на уроці таким чином, щоб у дітей виробилися звички, щоб вони знали, що за чим іде. Це організовує дітей.

17. Не ображайте дітей, не наголошуйте на їх відмінностях. Не показуйте, особливо при інших дітях, що та чи інша дитина має якісь обмеження, ніколи не згадуйте, що дитина страждає на поведінковий розлад. Будьте коректними і стриманими у власній поведінці, намагайтеся не підвищувати на дітей голос.

18. Дбайте про соціалізацію дитини. При навчанні та вихованні дітей з ГРДУ беззаперечним пріоритетом повинна бути їх соціалізація, інтеграція, інклюзія до середовища однолітків. Тому вчитель повинен у першу чергу дбати про побудову гармонійних стосунків усередині дитячого колективу, тренувати відповідні соціальні навички дитини.

19. Виробляйте авторитетний стиль викладання. Авторитетний стиль викладання є найбільш дієвим при навчанні всіх дітей, тому намагайтеся бути авторитетним учителем, тобто справедливим при заохоченні та покаранні дитини. Будьте у ставленні до дитини привітними, але водночас стриманими, спокійними та послідовними.

20. Проводьте регулярні консультації зі спеціалістами, які задіяні в лікуванні та реабілітації дитини. Будьте в курсі лікування та поведінкової корекції дитини з СДУГ, співпрацюйте зі шкільними й іншими фахівцями, які працюють із дитиною. Регулярно відвідуйте й організовуйте спільні заходи, метою яких є поглиблення співпраці, обмін досвідом і вироблення спільних стратегій допомоги гіперактивній дитині.

21. Займайтеся самоосвітою. Намагайтеся бути в курсі останніх новинок у галузі допомоги дітям із поведінковими розладами, слідкуйте за публікаціями. Не бійтеся випробовувати нові методи при навчанні дітей з СДУГ.

22. Не чекайте миттєвих змін, радійте кожному досягненню дитини. Будьте готові до того, що змінити неприйнятну поведінку досить складно. Тому сплануйте чітко свою діяльність, не фіксуйтеся на невдачах дитини, радійте кожному найменшому успіху. Будьте позитивно налаштовані.

 

Література

  1. Заваденко Н. Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания / Н. Н. Заваденко. – 2-е изд. – М.: Издательский дом «Школа-Пресс 1», 2001. – 128 с.
  2. Лютова Е., Монина Г. Шпаргалка для взрослых / Е. Лютова, Г. Монина. СПб. – М., 2002.
  3. Романчук О. І. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей / О. І. Романчук // Практичне керівництво. – Львів: Крео, 2008.
  4. Суковський Є. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей / Є. Суковський // Порадник для батьків. – Львів: Колесо; 2008. – 141 с.
  5. Ферт О. Г. Психолого - педагогічні умови підготовки фахівців до роботи з гіперактивними учнями у системі загальноосвітніх закладів України / О. Г. Ферт. – К.: Вища освіта України, додаток 3, том II (9), 2008.