Підручники для школи
 

Управління освіти та культури Берегівської міської ради

 

На допомогу психологу

Загальні рекомендації щодо навчання і розвитку дітей

з порушеннями мовлення

 

КЛЮЧОВА ІНФОРМАЦІЯ

Особливості розвитку мовлення дитини починають проявлятися ще у ранньому дитинстві (до 3 років). Слід відмітити, що в цей період мовлення дітей відрізняється недоліками звуковимови. З одного боку, вони пов’язані з віковою недосконалістю розвитку рухів органів артикуляційного апарату: язика, губ, м’якого піднебіння, нижньої щелепи. З іншого боку – є наслідком недостатності фонематичного слуху (уміння сприймати й розрізняти звуки мовлення на слух).

Найтиповішими віковими особливостями мовлення дітей у ранньому дитинстві є: пом’якшена вимова приголосних звуків, заміна шиплячих звуків свистячими, відсутність у вимові звуку [р] або його заміна на інші звуки: [л], [л’], [в], [й], заміна звуку [л] на [й], відсутність у вимові звуків [г], [ґ], [к], [х] або їх заміна на інші звуки: [т], [д], наявність лише одного з приголосних зі збігу двох або трьох у словах, пропуски ненаголошених складів, перестановки звуків і складів.

У віці 4-5 років більшість дітей оволодіває правильною звуковимовою.

 

СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

Загальні рекомендації щодо просторово-фізичного середовища:

• дитина має не тільки добре чути мовлення оточуючих, але й бачити їх еталонну вимову;

• необхідно безперешкодно розташувати в полі зору дитини необхідні навчальні матеріали та зберігати наочність;

• якщо у дитини є проблеми, які пов’язані з ковтанням або слиновиділенням, і вона відчуває  дискомфорт, слід створити умови для її комфортного розташування у приміщенні.

 

Загальні рекомендації щодо мовленнєво-комунікативної сфери:

Наявність у дитини мовленнєвих порушень вимагає обізнаності всіх фахівців, які беруть участь в освітньому процесі, про наступну інформацію:

• якими мовленнєвими навичками дитина у процесі занять з вчителем-логопедом вже оволоділа, а що потребує багаторазового повторення, вдосконалення;

• за яких умов дитина краще здатна впоратися із завданням, які слухові, зорові, рухові опори доречно використати під час виконання певного завдання;

• у якому стані знаходиться загальна і дрібна моторика пальців рук, зорово-моторна і зорово-просторова координація, чи потребують їх вдосконалення у разі необхідності;

• які психологічні бар’єри заважають успішному опануванню мовлення і як їх поступово подолати.

Зазначений підхід допоможе дитині досягти позитивних результатів навчання завдяки одноманітності

вимог, що висуваються до дитини всіма учасниками навчально-виховного процесу.

 

Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери:

Важлива особливість розвитку мовлення дитини полягає у тому, що вона є складовою когнітивної сфери. Саме тому важливо приділяти увагу формуванню уміння дитини сприймати, зосереджувати увагу, запам’ятовувати і контролювати себе. Слід сприяти поетапному формуванню контролю за правильністю власного мовлення, поступово переходячи від оцінювання помилок аналогічних власним у чужому мовленні, а потім до власних.

 

Загальні рекомендації щодо розвитку емоційно-вольової сфери:

Розвиток мовлення дитини вимагає чималих вольових зусиль на перших етапах надання послуг вчителем-логопедом, оскільки цей процес часто супроводжується неприємними відчуттями (біль при надмірному м’язовому напруженні органів артикуляції, страх перед новими відчуттями або в результаті наявності сумніву стосовно власних здібностей та ін.). З метою забезпечення розвитку емоційно-вольової сфери рекомендується:

• мотивувати дитину за допомогою створення позитивної атмосфери з опорою на її досвід та інтереси (улюблені мультики, ігри та ін.);

• пропонувати спочатку завдання, які дитина здатна виконати з легкістю і отримати схвальну оцінку за їх виконання;

• продемонструвати на власному прикладі виконання завдання;

• не змушувати дитину виконувати завдання всупереч її бажанню, необхідно переключити її увагу на інший вид діяльності, і непомітно долучити знову, можливо, дещо змінюючи умови виконання;

• влаштовувати змагання, у яких непомітно навмисно «програвати», що сприятиме формуванню впевненості дитини у своїх силах;

• надавати можливість виконувати письмові роботи олівцем з метою попередження напруження, пов’язаного зі «страхом помилок» та постійних виправлень.

 

Загальні рекомендації щодо навчальної діяльності:

У процесі організації освітнього процесу важливо висувати правильні вимоги стосовно виконання дитиною завдань, задля цього потрібно:

• уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;

• перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини: наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки у передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення, тоді завдання вчителя полягає у тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам і т.д.);

• визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання), важливою при цьому є участь дитини в загальній діяльності, а не кількість виконаних завдань або швидкість їх виконання;

• створити доброзичливу атмосферу для відповідей дитини: достатньо гучно, виразно, повільно (у разі потреби, повторюючи сказане необхідну кількість разів) звертатися до дитини, забезпечити її необхідними «опорами» (усім, що полегшує висловлення думки: картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами, алгоритмами виконання завдань, підказками педагога (прямими, опосередкованими, у вигляді навідних запитань), допомогою однокласників та ін.);

• постійно відмічати прогрес дитини, порівнюючи попередні й поточні досягнення самої дитини, коректно відноситись до дитини, виховувати толерантність у інших дітей («табу» стосується фраз на кшталт таких: «говори зрозуміло/правильно», «можеш швидше?», «не вмієш, так і не треба» і т. д., замість них: «повтори ще раз, будь ласка, я спробую уважніше послухати», «ой, як ти гарно вимовив це слово!» тощо);

• необхідно враховувати ставлення дитини до публічних виступів перед всім колективом дітей: якщо дитина не має бажання відповідати, знаходячись у центрі уваги, дорослому не слід наполягати на такому виді діяльності і варто знайти інший спосіб її опитування (організувати бесіду, запропонувати дати письмові відповіді на запитання тощо);

 

З метою розвитку мовлення дитини слід визначитись зі спеціальним обладнанням. Це можуть бути:

• обладнання індивідуального призначення для логопедичної роботи;

• спеціалізована комп’ютерна програма для вивчення елементів житла родини;

• спеціалізована комп’ютерна програма для ознайомлення з професіями;

• спеціалізована комп’ютерна програма для вивчення будови тіла людини;

• спеціалізована комп’ютерна програма для вивчення життя на Землі;

• спеціалізована комп’ютерна програма для вивчення явищ природи: пори року, погода, календар;

• комп’ютерний логопедичний тренажер для закріплення правильної вимови;

• комп’ютерна програма для комунікації (спілкування картинками, які озвучені) тощо.