Управління освіти та культури Берегівської міської ради

 

Захист прав дітей

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 1646 від 28 грудня 2019 року

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 лютого 2020 р. за № 111/34394

Деякі питання реагування
на випадки булінгу (цькування)
та застосування заходів виховного
впливу в закладах освіти

Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 64 Закону України "Про освіту", згідно з пунктом 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (із змінами), з метою створення безпечного освітнього середовища в закладах освіти НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Порядок реагування на випадки булінгу (цькування);

2) Порядок застосування заходів виховного впливу.

2. Директорату інклюзивної та позашкільної освіти (Хіврич В. В.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Мандзій Л. С.

Міністр                     Г. Новосад

ПОГОДЖЕНО:
В. о. Виконавчого директора
Асоціації міст України                   В. В. Сидоренко

Уповноважений Президента
України з прав дитини                 М. Кулеба

Керівник Секретаріату
Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини                Л. Левшун

Голова Національної
поліції України                           І. Клименко

Міністр культури, молоді
та спорту України                           В. Бородянський

Міністр внутрішніх справ України                         А. Аваков

Міністр охорони здоров'я України                        З. Скалецька

Міністр соціальної політики України                              Ю. Соколовська

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки України
28 грудня 2019 року № 1646

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 лютого 2020 р. за № 111/34394

ПОРЯДОК
реагування на випадки булінгу (цькування)

I. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.

2. Терміни, використані у цьому Порядку, вживаються у таких значеннях:

  • кривдник (булер) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу;
  • потерпілий (жертва булінгу) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування);
  • спостерігачі - свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування);
  • сторони булінгу (цькування) - безпосередні учасники випадку: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності).

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про освіту", "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".

3. Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учасника освітнього процесу в закладі освіти, є:

  • замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
  • неврівноважена поведінка;
  • агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
  • різка зміна звичної для дитини поведінки;
  • уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;
  • відлюдкуватість, уникнення спілкування;
  • ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;
  • занижена самооцінка, наявність почуття провини;
  • поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;
  • демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;
  • схильність до пропуску навчальних занять;
  • відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;
  • депресивні стани;
  • аутоагресія (самоушкодження);
  • суїцидальні прояви;
  • явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);
  • намагання приховати травми та обставини їх отримання;
  • скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;
  • наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;
  • наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей.

4. До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:

  • умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;
  • словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;
  • будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
  • будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
  • інші правопорушення насильницького характеру.

5. Суб'єктами реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти (далі - суб'єкти реагування) є:

  • служба освітнього омбудсмена;
  • служби у справах дітей;
  • центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
  • органи місцевого самоврядування;
  • керівники та інші працівники закладів освіти;
  • засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;
  • територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.

Суб'єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком.

6. Суб'єкти реагування здійснюють заходи, спрямовані на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти згідно з Планом заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

7. Педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють булінг (цькування), зобов'язані:

  • вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;
  • за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
  • звернутись (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України;
  • повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

II. Подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

1. Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб'єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

2. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

  • невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
  • за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
  • повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
  • повідомляє центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
  • скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

III. Склад комісії, права та обов'язки її членів

1. Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти.

Комісія виконує свої обов'язки на постійній основі.

2. Склад комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.

Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п'яти її членів.

До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб'єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

3. Головою комісії є керівник закладу освіти.

Голова комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду.

Голова комісії визначає функціональні обов'язки кожного члена комісії. У разі відсутності голови комісії його обов'язки виконує заступник голови комісії.

У разі відсутності голови комісії та заступника голови комісії обов'язки голови комісії виконує один із членів комісії, який обирається комісією за поданням її секретаря.

У разі відсутності секретаря комісії його обов'язки виконує один із членів комісії, який обирається за поданням голови комісії або заступника голови комісії.

4. Секретар комісії забезпечує підготовку проведення засідань комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданнях комісії, ведення протоколу засідань комісії.

5. Член комісії має право:

  • ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються випадку булінгу (цькування), брати участь у їх перевірці;
  • подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються;
  • брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування;
  • висловлювати окрему думку усно або письмово;
  • вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

6. Член комісії зобов'язаний:

  • особисто брати участь у роботі комісії;
  • не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв'язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
  • виконувати в межах, передбачених законодавством та посадовими обов'язками, доручення голови комісії;
  • брати участь у голосуванні.

IV. Порядок роботи комісії

1. Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

2. Діяльність комісії здійснюється на принципах:

  • законності;
  • верховенства права;
  • поваги та дотримання прав і свобод людини;
  • неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування);
  • відкритості та прозорості;
  • конфіденційності та захисту персональних даних;
  • невідкладного реагування;
  • комплексного підходу до розгляду випадку булінгу (цькування);
  • нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України "Про інформацію", "Про захист персональних даних".

3. До завдань комісії належать:

  • збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об'єктивного розгляду заяви;
  • розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:

  • оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
  • визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;
  • визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);
  • моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;
  • надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;
  • надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

4. Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.

5. Засідання комісії є правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.

6. Секретар комісії не пізніше вісімнадцятої години дня, що передує дню засідання комісії, повідомляє членів комісії, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

7. Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

8. Під час проведення засідання комісії секретар комісії веде протокол засідання комісії за формою згідно з додатком до цього Порядку, що оформлюється наказом керівника закладу освіти.

9. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов'язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв'язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Особи, залучені до участі в засіданні комісії, під час засідання комісії мають право:

  • ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії;
  • ставити питання по суті розгляду;
  • подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються.

10. Голова комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням.

11. Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

V. Запобігання та протидія булінгу (цькуванню) в закладі освіти

1. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти має бути постійним системним процесом, спрямованим на:

  • визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів запобігання виникненню булінгу (цькування) та (або) потенційних ризиків його виникнення;
  • виявлення булінгу (цькування) та (або) потенційних ризиків його виникнення;
  • визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів вирішення ситуацій булінгу (цькування) та/або усунення потенційних ризиків його виникнення.

2. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти ґрунтується на принципах:

  • недискримінації за будь-якими ознаками;
  • ненасильницької поведінки в міжособистісних стосунках;
  • партнерства та підтримки між педагогічним (науково-педагогічним) колективом закладу освіти і батьками (законними представниками) малолітнього чи неповнолітнього здобувача освіти;
  • особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини;
  • розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу;
  • гендерної рівності;
  • участі учасників освітнього процесу в прийнятті рішень відповідно до положень законодавства та установчих документів закладу освіти.

3. Завданнями діяльності щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти є:

  • створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу;
  • визначення стану, причин і передумов поширення булінгу (цькування) в закладі освіти;
  • підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про булінг (цькування);
  • формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини;
  • заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобіганню булінгу (цькуванню).

4. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти відображається в плані заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти (далі - План).

Розроблення, затвердження та оприлюднення Плану забезпечує керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень щодо створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу (цькування).

Планування відповідних заходів здійснюється за результатами моніторингу стану освітнього середовища в закладі освіти.

Заплановані заходи повинні:

  • спрямовуватись на задоволення потреб окремого закладу освіти у створенні безпечного освітнього середовища;
  • мати вимірювані показники ефективності;
  • залучати всіх учасників освітнього процесу.

План розробляється до початку навчального року. Протягом навчального року керівник закладу освіти забезпечує проведення моніторингу (за потреби, але не рідше одного разу на півріччя) ефективності виконання Плану та внесення (за потреби) до нього змін.

Заплановані заходи можуть відбуватись у будь-якій формі: зустрічі, бесіди, консультації, лекції, круглі столи, тренінги, тематичні заходи, конкурси, спільні перегляди та обговорення тематичних відеосюжетів, літературних творів, матеріалів ЗМІ, особистого досвіду, запрошення гостей, у формі рольових ігор та інших організаційних формах.

5. До заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти, належать заходи щодо:

  • організації належних заходів безпеки відповідно до законодавства (пост охорони, відеоспостереженням за місцями загального користування тощо);
  • організації безпечного користування мережею Інтернет під час освітнього процесу;
  • контролю за використанням засобів електронних комунікацій малолітніми чи неповнолітніми здобувачами освіти під час освітнього процесу;
  • розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу, зокрема:
  • розуміння та сприйняття цінності прав та свобод людини, вміння відстоювати свої права та поважати права інших;
  • розуміння та сприйняття принципів рівності та недискримінації, поваги до гідності людини, толерантності, соціальної справедливості, доброчесності, вміння втілювати їх у власні моделі поведінки;
  • здатності попереджувати та розв'язувати конфлікти ненасильницьким шляхом;
  • відповідального ставлення до своїх громадянських прав і обов'язків, пов'язаних з участю в суспільному житті;
  • здатності визначати, формулювати та аргументовано відстоювати власну позицію, поважаючи відмінні від власних думки/позиції, якщо вони не порушують прав та гідності інших осіб;
  • здатності критично аналізувати інформацію, розглядати питання з різних позицій, приймати обґрунтовані рішення;
  • здатності до комунікації та вміння співпрацювати для розв'язання різних суспільних проблем, зокрема шляхом волонтерської діяльності тощо;
  • підвищення рівня обізнаності учасників освітнього процесу про булінг (цькування), його причини та наслідки, порядок реагування на випадки булінгу (цькування) тощо;
  • створення в закладі освіти культури, що ґрунтується на нетерпимості до будь-яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу (цькування).

Генеральний директор директорату
інклюзивної та позашкільної освіти                  В. Хіврич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки України
28 грудня 2019 року № 1646

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 лютого 2020 р. за № 112/34395

ПОРЯДОК
застосування заходів виховного впливу

1. Цей Порядок визначає процедуру застосування заходів виховного впливу в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.

2. Заходи виховного впливу - заходи, які застосовуються під час освітнього процесу щодо сторін булінгу (цькування) та забезпечують корекцію їхньої поведінки, зокрема виправлення деструктивних реакцій та способів поведінки у міжособистісних стосунках.

3. Заходи виховного впливу до сторін булінгу (цькування) в закладі освіти застосовуються з метою:

  • відновлення та нормалізації відносин між сторонами булінгу (цькування) після відповідного випадку;
  • недопущення повторення випадку булінгу (цькування) між сторонами булінгу (цькування);
  • загальної превенції випадків булінгу (цькування) у закладі освіти.

4. Необхідні заходи виховного впливу до сторін булінгу (цькування) визначає комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти, зокрема:

  • мету, конкретні завдання, зміст, методи та форми заходів виховного впливу;
  • критерії визначення співвідношення між запланованими та отриманими результатами заходів виховного впливу.

Моніторинг ефективності застосування заходів виховного впливу до сторін булінгу (цькування) та необхідність їх коригування визначає комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти на черговому засіданні.

5. Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними (науково-педагогічними) працівниками закладу освіти, фахівцями служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України та інших суб'єктів реагування на випадки булінгу (цькування).

Суб'єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти під час реалізації заходів виховного впливу діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком.

6. Психологічний та соціально-педагогічний супровід застосування заходів виховного впливу у групі (класі), в якій (якому) стався випадок булінгу (цькування), здійснюють у межах своїх посадових обов'язків практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, зокрема:

  • діагностику рівня психологічної безпеки та аналіз її динаміки;
  • розробку програми реабілітації для потерпілого (жертви) та її реалізацію із залученням батьків або інших законних представників малолітньої або неповнолітньої особи;
  • розробку корекційної програми для кривдника (булера) та її реалізацію із залученням батьків або інших законних представників малолітньої або неповнолітньої особи;
  • консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу;
  • розробку профілактичних заходів.

У разі відсутності практичного психолога та соціального педагога в закладі освіти супровід застосування заходів виховного впливу у групі (класі), в якій (якому) стався випадок булінгу (цькування), здійснюють працівники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Генеральний директор директорату
інклюзивної та позашкільної освіти                           В. Хіврич

 

 

Десять статей про шляхи подолання булінгу

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам та вчителям добірку актуальних матеріалів, присвячених проблемі конфліктів у дитячому середовищі, механізмам їх виникнення та можливим шляхам їх вирішення.

Поради, як запобігти булінгу в школі

Діти, схильні домінувати й контролювати інших, не відмовляються від своєї поведінки тільки через те, що цього вимагають певні правила.

Але дослідження показують, що розвиток у дітей певних навичок може сприяти проявам соціальної поведінки, знижує рівень стресу, розвиває більш доброзичливе ставлення до вчителів і однокласників, а також підвищує успішність. Відповідно, систематична робота зі школярами в даному напрямку може запобігти проявам булінгу в класі.

У статті докладно розглядається, які соціальні та емоційні навички потрібно розвивати в дітей для запобігання булінгу.

Як батькам упоратися з булінгом

Глузування та знущання над дітьми однолітків уже стали частиною шкільного життя. І з роками масштаби цього явища тільки збільшуються.

 
 
     

Багато батьків уважають, що булінг не така серйозна проблема, як уживання школярами заборонених речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими. Багато дітей спеціально уникають відвідування школи, тому що бояться цькування. Булінг негативно впливає не тільки на тих, хто терпить образи та знущання, а й на тих, хто їх завдає.

Про те, як подолати прояви та наслідки такого явища, читайте у даному матеріалі.

Як тривожність спричиняє агресію в дітей

Тривожність у дитини виглядає як агресивна поведінка або співзвучна з нею. Діти мають досить складну психіку, тому їм потрібна якісна та всебічна діагностика.

Якісна діагностика передбачає збір даних з багатьох джерел, а не тільки опитування батьків. Психологу слід поговорити з учителями та іншими людьми, пов'язаними з життям дитини, тому що в деяких випадках дитина поводиться вдома і в школі зовсім по-різному. Також слід брати до уваги всі прояви її поведінки, а не тільки найбільш очевидні.

Учителям не варто звинувачувати дитину в поганій поведінці або успішності, не розібравшись у їх причинах. Чуючи такі оціночні судження щодня, дитина прийме це для себе як очевидний факт і їй стане ще важче справлятися з тривогою.

Стаття буде корисною перш за все шкільним психологам та педагогам, які мають навантаження класних керівників.

Серйозні причини дитячої агресивності

Дитяча агресивність може бути ознакою наявності в дитини прихованих проблем. Вона є широко поширеним симптомом багатьох психічних та фізичних розладів, а також реакцією на негативні життєві обставини.

Причини агресивності можна умовно розділити на декілька груп. Тому, перш ніж боротися з агресивністю, необхідно з'ясувати, що саме її спровокувало.

Зі статті ви дізнаєтесь про причинно-наслідкові зв’язки явищ, пов’язаних з дитячою агресією.

Стратегії боротьби з образами та глузуванням

При виборі стратегій, яких необхідно навчати свою дитину, у першу чергу ви повинні визначити її сильні та слабкі сторони в соціальному контексті. Це можна зробити, спостерігаючи за тим, як дитина взаємодіє із друзями, братами й сестрами.

У даній статті представлені кращі стратегії, які відповідатимуть ситуації вашої дитини, її віку, навичкам, темпераменту й серйозності образ і глузливих жартів.

Навчання дитини навичок, описаних у статті, вимагає часу й зусиль. Для того щоб дитина досягла успіху, відповідну поведінку треба моделювати та практикувати, тільки так можна досягти істотних результатів.

Як дітям реагувати на знущання (булінг)

Діти цілком природно відчувають страх і засмучення, коли їх утискають інші діти. Але вони можуть перешкоджати булінгу, демонструючи впевненість і не приймаючи те, що відбувається з ними, близько до серця.

Діти не повинні ображати або битися з тими, хто з них знущається, оскільки це може призвести до більшої агресії й, можливо, до серйозних травм. Навчіть дитину звертатись по допомогу до дорослих або інших однолітків, якщо вона відчуває небезпеку.

У статті ви знайдете поради, до яких варто дослухатись, якщо утиск має місце в вашому житті.

Стратегії, які допомагають при булінгу

Багато хто замислюється над питанням, чому булінг став настільки поширеним явищем у наш час. Дослідники Іллінойського університету зацікавились дещо іншим питанням: як діти реагують на утиск однолітків і які соціальні установки найбільш ефективно допомагають їм при булінгу.

Головне питання, що цікавило дослідників, полягало в тому, які стратегії діти вибирають для боротьби з утисками своїх однолітків і які цілі вони ставлять перед собою у своїх соціальних стосунках.

Зі статті ви детальніше дізнаєтесь, які 3 стратегії зазвичай обирають діти та як вони впливають на подальші міжособистісні стосунки.

Основні види шкільного цькування (булінгу)

Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх.

У статті ви знайдете не тільки опис різновидів дитячої агресії, але й дієві поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.

Як допомогти дітям упоратися з булінгом

Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.

Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.

Про те, як говорити на такі теми та які поради давати дитині, дізнайтесь з даної статті.

Як захистити дитину від знущань однолітків

Для малюків дитячий садок стає майже другою домівкою, де вони з цікавістю проводять час. Але діти молодшого віку можуть стати осередком булінгу як в якості жертв, так і в якості агресорів, до того ж навіть частіше, ніж старші діти.

У віці від трьох до п'яти років вони ще тільки починають учитись того, як знаходити спільну мову з оточуючими, вони менш досвідчені у вирішенні проблем, які часто виникають під час їхніх спільних ігор з іншими дітьми. Тому для вирішення певних непорозумінь вони використовують не ефективні способи врегулювання конфліктів, а агресію.

У статті подані дієві поради, як захистити малюка від знущань однолітків та запобігти новим проявам можливої агресії.

 

 

Захист прав неповнолітніх у школі

Благополуччя дітей та їх права завжди викликали пильну увагу міжнародного співтовариства. Ще в 1924 році Ліга Націй прийняла Женевську Декларацію прав дитини. У той час права дітей розглядалися в основному в контексті заходів, які необхідно було прийняти відносно рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми.
У 1959 році Організація Об’єднаних Націй (ООН) прийняла Декларацію прав дитини, в якій проголошені соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей.
20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини, яка вважається світовою конституцією для дітей. 
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини 27 лютого 1991 року, тим самим взяла на себе великі зобов’язання в царині забезпечення прав людини. В нашій країні основним законом, спрямованим на забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток є Закон України “Про охорону дитинства”. Крім того, права дитини виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, а також регулюються такими законами, як “Про оздоровлення та відпочинок дітей”, “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” тощо. Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють у сфері захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе повноцінним членом суспільства.

Дотримання прав дитини є одним із пріоритетних  напрямів роботи Уповноваженого з прав людини. У структурі Секретаріату Уповноваженого створено відповідний структурний підрозділ з питань дотримання прав дитини, до повноважень якого віднесені питання щодо моніторингу стану дотримання в Україні прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері та підготовка пропозицій Уповноваженому з прав людини щодо вжиття актів реагування з метою запобігання порушенням прав дитини або сприяння їх поновленню.

Пішли в минуле піонерсько-комсомольські збори, вартові та вахти... Прийшлі інші часі та інші діти, які відторгають залізну дисципліну, вимагають від дорослих поваги та партнерських стосунків, а вчителям здається, що вони до цього ще не готові, і вони продовжують діяти застарілими методами

Згідно зі ст. 53 Конституції України, кожний громадянин має право на освіту. Державою гарантуються її загальна доступність, безкоштовність і обов'язковість. Сьогодні наша правова сторінка дає рекомендації педагогам з огляду на права дитини, щоб учителю не вскочити в халепу.

Про юридичну відповідальність учнів

Юридична відповідальність, у тому числі й карна, за визначенням є індивідуальною, а не колективною. Тому ані порушити кримінальну справу, ані подати цивільний позов на групу громадян, наприклад, на шкільний клас, неможливо. Притягати до відповідальності можна тільки окремо кожного учня, а не колектив школярів.

Учитель, який залишає клас після уроків для «проработки», хай і з надзвичайно важливого приводу, переступає межу закону.

«Розбори» вчителя з учнем у присутності всього класу є образливими та неприпустимими. Тим самим учитель порушує основний принцип Конвенції про права дитини: «У всіх діях по відношенню до дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини» (стаття 3).

Такі «судилища» також входять у суперечність із правом на людське достоїнство учнів, на повагу. Публічні «проробки» наносять дітям величезну моральну шкоду, а застосування таких методів може призвести до судового розгляду батьків із педагогами (ст. 60 закону України «Про освіту»).

І вже зовсім неприпустимо, коли приводом для «проробки» стає навіть не поведінка учня, а його переконання або зовнішній вигляд. Конституція України встановлює право на свободу думок і переконань: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (ст. 34). Із цього випливає, що педагог категорично не має права виносити на розсуд класного колективу переконання та висловлені думки учня без його згоди. Обговорити, припустимо, замітку учня у шкільній стіннівці на класному часі, звичайно, можна, але тільки за двох умов:

  • учитель заздалегідь переговорив про це з учнем і одержав його згоду;
  • обговорення є вільним, без тиску вчителя на учнів. Це означає, що кожний має рівні можливості висловитись і не лякатися, що він за це постраждає.

Якщо ці умови не виконані, то педагог може зробити тільки одне: обговорити проблему, яка його хвилює, з учнем особисто, без сторонніх, віч-на-віч. Але і в цьому випадку вчитель також не повинен тиснути й зобов'язаний приділити думкам і поглядам дитини належну увагу або, принаймні, вислухати її до кінця.

А що ж може зробити учень, якщо його почали привселюдно «проробляти»? Він мусить, наскільки це можливо, узяти себе в руки та пояснити педагогу, що такі «бесіди» не можна вести при всьому класі, оскільки це його принижує. Учень має попросити вчителя поговорити з ним наодинці після уроків. Якщо ж учитель не виконав прохання учня, він має повне право звертатись зі скаргою до директора навчального закладу.

Окрім того, якщо привселюдні «розбору польотів» у поведінці окремого учня або групи учнів не до вподоби чи неприємні комусь із інших присутніх у класі учнів, він має законне право сповістити про це вчителя - це занадто важливо! Учень може просто підняти руку та сказати: «Маріє Іванівно, дозвольте мені не бути присутнім при вашій розмові з Кирилом. А коли ви закінчите, я повернусь до класу».

Про заборону примусової праці

Стаття 43 Конституції України говорить: «Використання примусової праці забороняється». Те ж саме записано й у статті 52 закону України «Про освіту»: «Відволікання учнів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється». Це означає, що школа не мала права наказувати дівчинам 9-11-х класів брати ганчірки в руки та відправлятись підтирати калюжі у шкільних коридорах. Зверніть увагу на тверде формулювання закону «Про освіту». Школа повинна одержати не тільки згоду самих учнів на допомогу навчальній установі своєю працею, а і згоду їхніх батьків. Якщо додержуватись букви закону, то навіть якби самі учні стояли з ганчірками в руках і благали дозволити їм рятувати школу, то директор не має права їм цього дозволити, поки вони не принесуть письмову згоду батьків.

Як же поводитися школі в цих умовах? Якщо школі дійсно потрібна екстрена допомога, то, звичайно ж, вона звернеться до учнів. Але це має бути саме проханням, а не наказом. Школярі мають право самостійно вирішати, відгукнутись на прохання школи чи ні. При цьому школа повинна враховувати: навіть якщо дитина трудиться на благо школи за своїм власним бажанням, батьки можуть бути з цим не згодні. У цьому випадку в батьків будуть усі підстави скаржитись на школу або навіть подати до суду. Тому школі корисно заздалегідь, не чекаючи потопу, з'ясувати позицію батьків із питання залучення їхніх дітей до праці. Це стосується не тільки екстрених випадків, а і звичайних чергувань, генеральних прибирань та інших «трудових десантів».

Про чергування учнів у школі

Ми вказували на те, що стаття 50 закону України «Про освіту» забороняє залучати учнів до праці, не передбаченої освітньою програмою, без згоди їхніх батьків та їх самих. Це означає, що школа також не може наказувати учням брати участь у чергуванні. Якщо школа примушує учня чергувати, то він може оскаржити дії школи. Для початку учень може звернутись до директора з письмовою скаргою на дії класного керівника чи іншого конкретного вчителя, який змушує його заступати на «пост номер один». Якщо директор відмовиться звільнити учня від чергувань, той має право написати скаргу в управління (відділ) освіти й органи із захисту прав дитини. Якщо ж і це не допоможе, батьки учня можуть подати на школу до суду.

А що ж робити, якщо обов'язок чергувати записаний у статуті школи? По-перше, учень має уважно прочитайте цей статут і переконатись, що така норма там дійсно є. Але дуже ймовірно, що її там не буде. Та в будь-якому випадку слід пам'ятати, що статут школи не може суперечити чинним законам і, тим більше, Конституції України. Якщо протиріччя є, то учням чи їхнім батькам треба керуватись не статутом (або наказом директора чи якимсь іншим внутрішньошкільним положенням), а саме Конституцією України та законами.

У проблеми чергувань є й інша вкрай небезпечна сторона - спроба наділити чергових учнів поліцейськими чи владними функціями. Це, зрозуміло, уважається неприпустимим. Не можна покладати на учнів адміністративні обов'язки: діти не можуть відповідати за підтримку дисципліни та порядку просто з однієї простої причини - тому що вони діти. Цим можуть займатись тільки спеціально підготовлені дорослі, наприклад, педагоги або міліціонери. Якщо дитина-черговий усерйоз займеться наведенням порядку, це може призвести до ще більшого безладдя в навчальному закладі. По-перше, ніхто не гарантує, що запопадливий черговий не перегне палку, а по-друге, що на його слова та дії правильно відреагують інші учні. Школа не повинна провокувати ситуації, що ведуть до конфліктів між учнями.

А чи так уже потрібні у школі чергування? На наш погляд, чергування - це не священна корова, яку треба зберегти будь-що. «Пости» в коридорах та інші явно абсурдні традиції ми би порадили скасувати.

Але є проблеми самообслуговування, що так чи інакше треба вирішувати. Наприклад, зрозуміло, що дуже важко нагодувати учнів у шкільній їдальні за 10-15-хвилинну перерву, якщо за десять хвилин до кінця уроку в ній не з'являться учні-чергові. Шукати рішення цих проблем треба разом з учнями, при цьому необхідно перш за все керуватися принципом добровільності, а не примусу.

Ось такі непрості та незвичні правові стосунки та колізії виникають у сучасних стосунках між учителями та учнями, якими не варто нехтувати.