Управління освіти та культури Берегівської міської ради

 


Захист прав дітей

Десять статей про шляхи подолання булінгу

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам та вчителям добірку актуальних матеріалів, присвячених проблемі конфліктів у дитячому середовищі, механізмам їх виникнення та можливим шляхам їх вирішення.

Поради, як запобігти булінгу в школі

Діти, схильні домінувати й контролювати інших, не відмовляються від своєї поведінки тільки через те, що цього вимагають певні правила.

Але дослідження показують, що розвиток у дітей певних навичок може сприяти проявам соціальної поведінки, знижує рівень стресу, розвиває більш доброзичливе ставлення до вчителів і однокласників, а також підвищує успішність. Відповідно, систематична робота зі школярами в даному напрямку може запобігти проявам булінгу в класі.

У статті докладно розглядається, які соціальні та емоційні навички потрібно розвивати в дітей для запобігання булінгу.

Як батькам упоратися з булінгом

Глузування та знущання над дітьми однолітків уже стали частиною шкільного життя. І з роками масштаби цього явища тільки збільшуються.

 
 
     

Багато батьків уважають, що булінг не така серйозна проблема, як уживання школярами заборонених речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими. Багато дітей спеціально уникають відвідування школи, тому що бояться цькування. Булінг негативно впливає не тільки на тих, хто терпить образи та знущання, а й на тих, хто їх завдає.

Про те, як подолати прояви та наслідки такого явища, читайте у даному матеріалі.

Як тривожність спричиняє агресію в дітей

Тривожність у дитини виглядає як агресивна поведінка або співзвучна з нею. Діти мають досить складну психіку, тому їм потрібна якісна та всебічна діагностика.

Якісна діагностика передбачає збір даних з багатьох джерел, а не тільки опитування батьків. Психологу слід поговорити з учителями та іншими людьми, пов'язаними з життям дитини, тому що в деяких випадках дитина поводиться вдома і в школі зовсім по-різному. Також слід брати до уваги всі прояви її поведінки, а не тільки найбільш очевидні.

Учителям не варто звинувачувати дитину в поганій поведінці або успішності, не розібравшись у їх причинах. Чуючи такі оціночні судження щодня, дитина прийме це для себе як очевидний факт і їй стане ще важче справлятися з тривогою.

Стаття буде корисною перш за все шкільним психологам та педагогам, які мають навантаження класних керівників.

Серйозні причини дитячої агресивності

Дитяча агресивність може бути ознакою наявності в дитини прихованих проблем. Вона є широко поширеним симптомом багатьох психічних та фізичних розладів, а також реакцією на негативні життєві обставини.

Причини агресивності можна умовно розділити на декілька груп. Тому, перш ніж боротися з агресивністю, необхідно з'ясувати, що саме її спровокувало.

Зі статті ви дізнаєтесь про причинно-наслідкові зв’язки явищ, пов’язаних з дитячою агресією.

Стратегії боротьби з образами та глузуванням

При виборі стратегій, яких необхідно навчати свою дитину, у першу чергу ви повинні визначити її сильні та слабкі сторони в соціальному контексті. Це можна зробити, спостерігаючи за тим, як дитина взаємодіє із друзями, братами й сестрами.

У даній статті представлені кращі стратегії, які відповідатимуть ситуації вашої дитини, її віку, навичкам, темпераменту й серйозності образ і глузливих жартів.

Навчання дитини навичок, описаних у статті, вимагає часу й зусиль. Для того щоб дитина досягла успіху, відповідну поведінку треба моделювати та практикувати, тільки так можна досягти істотних результатів.

Як дітям реагувати на знущання (булінг)

Діти цілком природно відчувають страх і засмучення, коли їх утискають інші діти. Але вони можуть перешкоджати булінгу, демонструючи впевненість і не приймаючи те, що відбувається з ними, близько до серця.

Діти не повинні ображати або битися з тими, хто з них знущається, оскільки це може призвести до більшої агресії й, можливо, до серйозних травм. Навчіть дитину звертатись по допомогу до дорослих або інших однолітків, якщо вона відчуває небезпеку.

У статті ви знайдете поради, до яких варто дослухатись, якщо утиск має місце в вашому житті.

Стратегії, які допомагають при булінгу

Багато хто замислюється над питанням, чому булінг став настільки поширеним явищем у наш час. Дослідники Іллінойського університету зацікавились дещо іншим питанням: як діти реагують на утиск однолітків і які соціальні установки найбільш ефективно допомагають їм при булінгу.

Головне питання, що цікавило дослідників, полягало в тому, які стратегії діти вибирають для боротьби з утисками своїх однолітків і які цілі вони ставлять перед собою у своїх соціальних стосунках.

Зі статті ви детальніше дізнаєтесь, які 3 стратегії зазвичай обирають діти та як вони впливають на подальші міжособистісні стосунки.

Основні види шкільного цькування (булінгу)

Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх.

У статті ви знайдете не тільки опис різновидів дитячої агресії, але й дієві поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.

Як допомогти дітям упоратися з булінгом

Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.

Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.

Про те, як говорити на такі теми та які поради давати дитині, дізнайтесь з даної статті.

Як захистити дитину від знущань однолітків

Для малюків дитячий садок стає майже другою домівкою, де вони з цікавістю проводять час. Але діти молодшого віку можуть стати осередком булінгу як в якості жертв, так і в якості агресорів, до того ж навіть частіше, ніж старші діти.

У віці від трьох до п'яти років вони ще тільки починають учитись того, як знаходити спільну мову з оточуючими, вони менш досвідчені у вирішенні проблем, які часто виникають під час їхніх спільних ігор з іншими дітьми. Тому для вирішення певних непорозумінь вони використовують не ефективні способи врегулювання конфліктів, а агресію.

У статті подані дієві поради, як захистити малюка від знущань однолітків та запобігти новим проявам можливої агресії.

 

 

Захист прав неповнолітніх у школі

Благополуччя дітей та їх права завжди викликали пильну увагу міжнародного співтовариства. Ще в 1924 році Ліга Націй прийняла Женевську Декларацію прав дитини. У той час права дітей розглядалися в основному в контексті заходів, які необхідно було прийняти відносно рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми.
У 1959 році Організація Об’єднаних Націй (ООН) прийняла Декларацію прав дитини, в якій проголошені соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей.
20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини, яка вважається світовою конституцією для дітей. 
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини 27 лютого 1991 року, тим самим взяла на себе великі зобов’язання в царині забезпечення прав людини. В нашій країні основним законом, спрямованим на забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток є Закон України “Про охорону дитинства”. Крім того, права дитини виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, а також регулюються такими законами, як “Про оздоровлення та відпочинок дітей”, “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” тощо. Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють у сфері захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе повноцінним членом суспільства.

Дотримання прав дитини є одним із пріоритетних  напрямів роботи Уповноваженого з прав людини. У структурі Секретаріату Уповноваженого створено відповідний структурний підрозділ з питань дотримання прав дитини, до повноважень якого віднесені питання щодо моніторингу стану дотримання в Україні прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері та підготовка пропозицій Уповноваженому з прав людини щодо вжиття актів реагування з метою запобігання порушенням прав дитини або сприяння їх поновленню.

Пішли в минуле піонерсько-комсомольські збори, вартові та вахти... Прийшлі інші часі та інші діти, які відторгають залізну дисципліну, вимагають від дорослих поваги та партнерських стосунків, а вчителям здається, що вони до цього ще не готові, і вони продовжують діяти застарілими методами

Згідно зі ст. 53 Конституції України, кожний громадянин має право на освіту. Державою гарантуються її загальна доступність, безкоштовність і обов'язковість. Сьогодні наша правова сторінка дає рекомендації педагогам з огляду на права дитини, щоб учителю не вскочити в халепу.

Про юридичну відповідальність учнів

Юридична відповідальність, у тому числі й карна, за визначенням є індивідуальною, а не колективною. Тому ані порушити кримінальну справу, ані подати цивільний позов на групу громадян, наприклад, на шкільний клас, неможливо. Притягати до відповідальності можна тільки окремо кожного учня, а не колектив школярів.

Учитель, який залишає клас після уроків для «проработки», хай і з надзвичайно важливого приводу, переступає межу закону.

«Розбори» вчителя з учнем у присутності всього класу є образливими та неприпустимими. Тим самим учитель порушує основний принцип Конвенції про права дитини: «У всіх діях по відношенню до дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини» (стаття 3).

Такі «судилища» також входять у суперечність із правом на людське достоїнство учнів, на повагу. Публічні «проробки» наносять дітям величезну моральну шкоду, а застосування таких методів може призвести до судового розгляду батьків із педагогами (ст. 60 закону України «Про освіту»).

І вже зовсім неприпустимо, коли приводом для «проробки» стає навіть не поведінка учня, а його переконання або зовнішній вигляд. Конституція України встановлює право на свободу думок і переконань: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (ст. 34). Із цього випливає, що педагог категорично не має права виносити на розсуд класного колективу переконання та висловлені думки учня без його згоди. Обговорити, припустимо, замітку учня у шкільній стіннівці на класному часі, звичайно, можна, але тільки за двох умов:

  • учитель заздалегідь переговорив про це з учнем і одержав його згоду;
  • обговорення є вільним, без тиску вчителя на учнів. Це означає, що кожний має рівні можливості висловитись і не лякатися, що він за це постраждає.

Якщо ці умови не виконані, то педагог може зробити тільки одне: обговорити проблему, яка його хвилює, з учнем особисто, без сторонніх, віч-на-віч. Але і в цьому випадку вчитель також не повинен тиснути й зобов'язаний приділити думкам і поглядам дитини належну увагу або, принаймні, вислухати її до кінця.

А що ж може зробити учень, якщо його почали привселюдно «проробляти»? Він мусить, наскільки це можливо, узяти себе в руки та пояснити педагогу, що такі «бесіди» не можна вести при всьому класі, оскільки це його принижує. Учень має попросити вчителя поговорити з ним наодинці після уроків. Якщо ж учитель не виконав прохання учня, він має повне право звертатись зі скаргою до директора навчального закладу.

Окрім того, якщо привселюдні «розбору польотів» у поведінці окремого учня або групи учнів не до вподоби чи неприємні комусь із інших присутніх у класі учнів, він має законне право сповістити про це вчителя - це занадто важливо! Учень може просто підняти руку та сказати: «Маріє Іванівно, дозвольте мені не бути присутнім при вашій розмові з Кирилом. А коли ви закінчите, я повернусь до класу».

Про заборону примусової праці

Стаття 43 Конституції України говорить: «Використання примусової праці забороняється». Те ж саме записано й у статті 52 закону України «Про освіту»: «Відволікання учнів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється». Це означає, що школа не мала права наказувати дівчинам 9-11-х класів брати ганчірки в руки та відправлятись підтирати калюжі у шкільних коридорах. Зверніть увагу на тверде формулювання закону «Про освіту». Школа повинна одержати не тільки згоду самих учнів на допомогу навчальній установі своєю працею, а і згоду їхніх батьків. Якщо додержуватись букви закону, то навіть якби самі учні стояли з ганчірками в руках і благали дозволити їм рятувати школу, то директор не має права їм цього дозволити, поки вони не принесуть письмову згоду батьків.

Як же поводитися школі в цих умовах? Якщо школі дійсно потрібна екстрена допомога, то, звичайно ж, вона звернеться до учнів. Але це має бути саме проханням, а не наказом. Школярі мають право самостійно вирішати, відгукнутись на прохання школи чи ні. При цьому школа повинна враховувати: навіть якщо дитина трудиться на благо школи за своїм власним бажанням, батьки можуть бути з цим не згодні. У цьому випадку в батьків будуть усі підстави скаржитись на школу або навіть подати до суду. Тому школі корисно заздалегідь, не чекаючи потопу, з'ясувати позицію батьків із питання залучення їхніх дітей до праці. Це стосується не тільки екстрених випадків, а і звичайних чергувань, генеральних прибирань та інших «трудових десантів».

Про чергування учнів у школі

Ми вказували на те, що стаття 50 закону України «Про освіту» забороняє залучати учнів до праці, не передбаченої освітньою програмою, без згоди їхніх батьків та їх самих. Це означає, що школа також не може наказувати учням брати участь у чергуванні. Якщо школа примушує учня чергувати, то він може оскаржити дії школи. Для початку учень може звернутись до директора з письмовою скаргою на дії класного керівника чи іншого конкретного вчителя, який змушує його заступати на «пост номер один». Якщо директор відмовиться звільнити учня від чергувань, той має право написати скаргу в управління (відділ) освіти й органи із захисту прав дитини. Якщо ж і це не допоможе, батьки учня можуть подати на школу до суду.

А що ж робити, якщо обов'язок чергувати записаний у статуті школи? По-перше, учень має уважно прочитайте цей статут і переконатись, що така норма там дійсно є. Але дуже ймовірно, що її там не буде. Та в будь-якому випадку слід пам'ятати, що статут школи не може суперечити чинним законам і, тим більше, Конституції України. Якщо протиріччя є, то учням чи їхнім батькам треба керуватись не статутом (або наказом директора чи якимсь іншим внутрішньошкільним положенням), а саме Конституцією України та законами.

У проблеми чергувань є й інша вкрай небезпечна сторона - спроба наділити чергових учнів поліцейськими чи владними функціями. Це, зрозуміло, уважається неприпустимим. Не можна покладати на учнів адміністративні обов'язки: діти не можуть відповідати за підтримку дисципліни та порядку просто з однієї простої причини - тому що вони діти. Цим можуть займатись тільки спеціально підготовлені дорослі, наприклад, педагоги або міліціонери. Якщо дитина-черговий усерйоз займеться наведенням порядку, це може призвести до ще більшого безладдя в навчальному закладі. По-перше, ніхто не гарантує, що запопадливий черговий не перегне палку, а по-друге, що на його слова та дії правильно відреагують інші учні. Школа не повинна провокувати ситуації, що ведуть до конфліктів між учнями.

А чи так уже потрібні у школі чергування? На наш погляд, чергування - це не священна корова, яку треба зберегти будь-що. «Пости» в коридорах та інші явно абсурдні традиції ми би порадили скасувати.

Але є проблеми самообслуговування, що так чи інакше треба вирішувати. Наприклад, зрозуміло, що дуже важко нагодувати учнів у шкільній їдальні за 10-15-хвилинну перерву, якщо за десять хвилин до кінця уроку в ній не з'являться учні-чергові. Шукати рішення цих проблем треба разом з учнями, при цьому необхідно перш за все керуватися принципом добровільності, а не примусу.

Ось такі непрості та незвичні правові стосунки та колізії виникають у сучасних стосунках між учителями та учнями, якими не варто нехтувати.